October 17th, 2011

Украина

Наблюдение

вынесенное из обсуждения тем по евроинтеграции Украины.
Почему-то чем, выше градус "патриотов России", тем чаще они сворачивают на обсуждение проститутции.

Почему тема проституции так близка "российским патриотам", особенно "на временно оккупированных территориях"? Нет ли здесь чего-то бессознательного по Фрейду? ;-)))

Кстати, ВВП на душу населения ППС в 2010-м году в Польше был 18,837 USD, в Литве составлял 16,997 USD, а в России 15,807 USD.
При этом, как мы все знаем, нефти-газа-алмазов в Литве и Польше нет.
pic#108509455 министерство предупреждает

А НЕТ ЛИ ЗДЕСЬ АНТИСЕМИТИЗМА? ( интеллектуальное заклинание). Как это делается.

До сих пор эта фраза- заклинание ставит многих в эмоциональный тупик.

Схема работает так:
1) (в прессе, на ТВ, здесь- в сети) Кто то из евреев облачившися в одежды русского/российского патриота- государственника, просвещенного интернационалиста, эксперта по всем вопросам, представителя "всего прогрессивного человечества"или Истиной веры- если он выкрест- неофит- ( или всё это в одном флаконе)
- начинает обвинять опонента ( его партию, его нацию, его художественное произведение... далее по вкусу) в том, что он считает смертным грехом национализма (а в понимании такого человека это априори что то страшное и позорное, хотя и тут есть в чем разобраться- http://mysliwiec.livejournal.com/8805.html ), отсутствия патриотизма, неправильном освещении истории своего народа (далее опять же продолжить по вкусу...).

2)Опонент возражая, мимоходом ( случайно или сознательно не имеет значения) "цепляет" личность "просвещенного", что понимается первым как несомненный намёк с обвинительным уклоном на его ( фамилию, национальность по матери/ форму носа/ способность произносить звонкие согласные русского языка... далее по вкусу)..

3) И вот он самый момент для заклинания: А НЕТ ЛИ ЗДЕСЬ АНТИСЕМИТИЗМА?

По моим наблюдениям- срабатывает безотказно.
Начинаюший оправдываться автоматически ставит себя на одну ступень с отбросами человечества и уже оттуда начинает лихорадочно подбирать логические доводы, что "он не такой".

Заклинатели свысока наблюдают. Логика оправдания их мало интересует. Эмоциональный удар сделал своё дело.

Логика первоначального спора уведена в сторону, все остаются при своих.

Заклинатели- с гордо поднятыми головами, выглядящие "людьми среди людей" (что как бы ещё раз символизирует...).

Опонент- отмывать пятна на репутации дома перед зеркалом.

И обычно никто из них (спасибо самому лучшему советскому всестороннему воспитанию и особенно образованию) не вспоминает, что писали о них- о "личностях" застывших в духовном янтаре лживых ордынско-имперско- советских мифов .

111 лет назад:

Владимир (Зеев) Жаботинский "ФАЛЬСИФИКАЦИЯ ШКОЛЫ"
Collapse )

И пишет сейчас о 60х годах прошлого века:

Эммануил (Амик) Диамант "БАБИЙ ЯР, ИЛИ ПАМЯТЬ О ТОМ,
КАК В НАРОД ПРЕВРАЩАЛОСЬ СТРОПТИВОЕ ПЛЕМЯ"
Collapse )

Вернулся Брежнев с того света – Спасибо Путину за это

Застой 1970-80 имел несколько составляющих.

Очень низкая – в сравнении с США-Японией-ЕС – производительность труда. Догоняющая экономика, не открывающая новых технологий, но лишь пытающаяся адаптировать существующие, западные.
Большая по числу сотрудников и НИИ, но отсталая наука – кроме очень узких направлений (математика, теорфизика).

Нефтегазовая экономика + производство ракет.
Мировые державные амбиции, милитаризм, агрессивный патриотизм («оборонное сознание»).
Номенклатурный социализм : закрытая элита, где «отца заменит сын и внук сменяет дела» и еле ползущие социальные лифты.

Collapse )
Закупоренная страна, откуда нельзя выехать. Цензура.

Политбюро ритуальных идеологических услуг населению. Ритуальный комсомольский задор, съезды партии в «ритуальном зале», с ритуально-печальными призывами «поднять производительность труда» и обеспечить «научно-технический прогресс», ритуальная «борьба с империализмом», ритуальное вылизывание задниц вождей и и прицепление к ним орденов. Ритуал от реальной жизни отличается тем, что никто не верит в то, что говорит, но форма соблюдается безукоризненно.

Обязательное «диссидентство» у лиц, причисляющих себя к интеллигенции и обязательное пьянство. Зубоскальная пассивность народа.
Государственная плановая экономика и вечный дефицит всего, нужного в жизни – от лекарств и одежды до еды и техники.
Национализм больших и малых наций, прикрытый фиговым листком казенного «интернационализьма и патриотизьма».
Я более-менее случайно перечислил кажется почти все основные черты строя.

Теперь легко выделить
а) то что не менялось НИ РАЗУ в течение этих 40 лет (1970 – 2011)
б) то, что исчезло и не вернулось. И едва ли вернется.
в) то, что сперва исчезло, затем - вернулось.

Исходя из 40-летнего (на самом деле куда более глубокого) опыта, первое можно считать какими-то «сущностными» чертами нашего общества, социальным «генотипом», мало от чего зависящим; второе, соответственно, является несущественным, социальным «фенотипом», зависящим от внешних условий; а третье, вероятно, «генотипические» черты, отступающие «вглубь», чтобы затем неизбежно всплыть на поверхность социальной жизни.

Итак, что не менялось НИ НА МИГ ?

Низкая производительность труда. Под рукой нет цифр, но, думаю, что разрыв в этой самой производительности между Россией и США, Японией, ЕС тоже мало менялся в течение этих лет.

Вечно догоняющая экономика. Кстати, сейчас – если зайти в магазин – увидите немало бытовой техники (ТВ и т.д.) собранной в России из китайских (корейских) комплектующих. Как известно, в СССР тоже часть бытовой техники производили сами.

Вечно сырьевая экономика. Плюс производство ракет – оно уменьшилось, но ВПК, как важнейший элемент экономики был все это время.

Державно-милитаристские амбиции. Не только есть сейчас, но не исчезали НИКОГДА (помню как Ельцин рычал : «И пусть Клинтон помнит, что мы – Великая Россия и мы можем перенацелить ракеты, понимашь !»). Они стали куда менее адекватными – и, соответственно, куда более визгливыми, фарсовыми.
Коррупция и теневая экономика – как важнейшая часть экономики и социальной жизни. Беззаконие.

Collapse )
СССР – и, соответственно, пропаганда «интернационализьма».

Формальная госсобственность, госпланирование, госдефицит.
Закрытая страна.

Большая наука – как только шлюз подняли (1990-91) хорошие ученые в огромной массе схлынули на Запад, а «научные работники» ушли в бизнес. Осталось … то, что осталось на дне. (Среди них есть и талантливые люди – в пределе вплоть до того же чудаковатого Перельмана. Просто Науки, как значимого социального института больше – нет).

Дефицит товаров, очереди. Пришло полное изобилие.

Что исчезло в 1990-е и вернулось в 2000-е.
Абсолютно ритуальная, липово-картонная-карликовая «политическая жизнь». Ответный полюс – обязательный стеб, то талантливый и легкий (Быков), то нелепый и «с претензиями» у бессистемной оппозиции.

Номенклатурный застой. В начале 1990-х железные ряды сместились, раздвинулись, впитали «свежую сперму» бандитов-научных работников-бывших теневиков и т.д. Затем створки опять сдвинулись, занавеска опустилась. И Новый Класс (опять – новый ! Новых «жуликов и воров») начал беспрепятственно самовоспроизводиться в Рублевии. (Сыновья и зятья Патрушева-Фрадкова-Сечина-Бортникова-Иванова-Кириенко и т.д., все как один банкиры в 25 лет – просто наглядное проявление процесса «консолидации элит» Или это все-таки «модернизация элит» ?).).

Синтез «властесобственность» не распадался в эти годы ни на миг. Но в нем шло активное толкание «не размыкая объятий». Теперь он принял новые «законченно-чудные формы». Надолго ли ? Кто скажет … Но пока эти формы закончены – настала пора ЕСТЕСТВЕННОГО ЗАСТОЯ. С целью спокойного переваривания пищи.
Полная пассивность населения. Все то же самое : легкое бурление в пустом желудке начала 1990-х. Выделение «активной фракции», часть из которой попала в номенклатуру, часть «прижмурилась», а большая часть образовала «новый средний класс», который тоже перешел к покойному поеданию нефтедолларов – до 2008. И нервному поеданию их же – после 2008.

Вот такое движение синусоиды : НЕПРЕРЫВНЫЙ БАЗОВЫЙ ЗАСТОЙ (в экономике, технологии, архетипах общественного сознания), временное бурление поверхностных струй и существенная смена внешних вывесок и геополитических берегов болота.

Collapse )

Что же власти НЕ ПОНИМАЮТ, торжественно объявив о наступлении застоя – ЧЕМ ЭТО КОНЧИТСЯ ?!
Ответ. Отлично понимают. Как и все в стране. Просто БОЛЬШЕ СКАЗАТЬ – НЕЧЕГО. (То есть «сказать» можно что угодно – слушайте хотя бы «нашего Манилова» и его пылких канделак, если можете. Но фальшивые звуки уже не имеют теперь для власти большого значения – поздно … «Мне нравится, что можно быть смешной, распущенной, и не играть словами …»). СДЕЛАТЬ – НЕЛЬЗЯ. Потому что НИКТО не знает, как можно сменить СВОЮ КОЛЕЮ, «свою трубу-синусоиду». И СВОИ НОГИ – тоже.

Пробовали, кстати.
Начальников – президента-премьера - сменить (а не менять местами) легко (и нужно !). Кандидатов – навалом, любой толковый министр-губер будет ничем не хуже (да и не особо лучше … Ну – поновее хотя бы). Начальство более широкими слоями менять – куда труднее. Но тоже в некоторых пределах – можно.
А вот с чем-то другим, с «геномом страны» – сложнее будет.
Гнется – а не меняется. А потом ка-а-ак спружинит назад … Судьба, может ?..

Вот поэтому и не выходит у оппозиции игра с нулевой суммой против власти. Популярность Путина – вниз. А популярность оппозиции – по-прежнему на нуле. Как же так ?

Во-первых, ИДЕИ – НЕТ. И все это чувствуют. Простой, ясной, реально важной и ИСПОЛНИМОЙ. Типа «долой войну, земля – крестьянам». Или «долой КПСС, даешь открытую страну». Эти ПОЛОЖИТЕЛЬНЫЕ идеи понятны – и обретают крылья. А сегодня – что ? Пшик … «Долой Корруцию !» - ну, вы, ребят, даете … Это и правда КРУТО ! Или того круче – «честные выборы» КП РФ-ЛДПР. Поможет изменить траекторию движения страны, кто б сомневался …

И второе – свежая память о тяжелых переменах 1990-93. И сегодняшние «разоблачения власти» : смотрите, куда мы приехали ! – работают ПРОТИВ оппозиции. «Да, приехали … А еще раз перевернем – и опять приедем ! Ну и пошли вы … с этой властью в обнимку». Народная интуиция.

«Хотели как лучше, а получилось КАК ВСЕГДА» = «История Государства Российского». От Карамзина до ЧВС.

Так что – все в ажуре, мы – в своей особой колее, ворочались в ней, было дело, но не вылезали. Ни на миг, ни на вершок.

PS. А вот мир – ох, как же он изменился за эти 40 лет ! И уже обалделая наша птица-тройка испуганно пропускает вперед себя уже совсем «другие народы и государства», о которых 40 лет назад и помыслить было смешно-с.

Collapse )

Вопрос кацапам

Не считает ли вы что передача полномочий Путиным Медведеву, Медведеву Путину похожа на передачу гулящей девки РФ между пацанами?
Yudif

Оффициальное сообщение

Сей пост написан по просьбе нашего ув... нашего модератора, кавалера ордена «Радиона Киреева» III степени, ibicvs.

Все дело в степени киреевщины, но я забегаю вперед. Итак по-порядку.

Collapse )
Collapse )

Ошибся я, по всей видимости не терли вы, ibicvs, комменты к посту andreistp, безусловно не заслуживаете вы (пока что) ордена «Родиона Киреева» II степени. Но не могу не воспользоватся случаем и не поздравить вас с присвоением вам звания кавалера ордена «Родиона Киреева» III степени за неоспоримый вклад киреевщины в сообщество ukrainerussia.

Да здравствует право и левосудие !

Да здравствует 1 и 31 апреля !

Ура ! Ура ! Ура !

Як проФФесор (с) Хімка пише "історії", і що з того виходить

Кілька тижнів тому, коли кампанія УГліча по зведенню проФФесора (с) Хімки на п’єдестал істини у останній інстанції тільки набирала обертів, я пообіцяв нашому любителеві «веселих картинок», що він та його канадський гуру будуть нещадно биті їхньою ж зброєю по «наґлим рижим мордам» (с). Оскільки я не кидаю слів на вітер і, якщо щось пообіцяв, намагаюся виконати, то, по-моєму, після Свята 14 жовтня якраз настала слушна мить для того, аби почати кампанію «ізбієнія младєнца УГліча» та «страшслого і ужаслого» (с) носія наукових звань та досконалого знавця «ісконно-русскоґо метода ввєдєнія історічєскіх фактов в научньій оборот» (с) Новорос№49 з Північної Америки.

Детальний розбір «праці» пана проФФесора (с) буде викладено трохи згодом, а зараз, для початку, пропоную увазі громадськості ось цей пост. Хоча він стосується лише одного з багатьох «епізодів», так щедро розкиданих сторінками статті «канадського гуру», втім, на прикладі цього посту особи, які давно вже цікавляться «історіями» проФФесора (с) та не можуть пройти повз «камлання» та «псалми» нашого великого бурсака у капелюсі, відкриють для себе дещо цікаве про методи та способи «роботи» пана Хімки.
Не зважаючи на те, що УГліч останнім часом дещо охолов до свого «канадського гуру» та у черговий раз проміняв його, спочатку на Едварда Прусса, а потім Івана Качановського (якого він уперто іменує КаЧНовським) та Олександра Прусіна (пишучи прізвище цього автора, УГліч порадував нас ще одним «шедевром» а-ля «СтариКов – СтариНов», незаслужено обізвавши його ПрусНіним), і за польотом мінливої прихильності нашого бурсака не кожен поспіє, я все ж упевнений, що мій невеличкий пост становитиме для нього певну цікавість.

Епізод, про який йтиме мова, пан проФФесор (с) з Канади присвятив аж дві сторінки своєї двадцяти двох-сторінкової (не враховуючи переліку літератури та використаних джерел) статті, що, погодьтеся, не так уже й мало.
Діючи за принципом «гулять – так гулять», Хімка широко та з розмахом, якому позаздрили б деякі будівничі комунізму та «боруни за міръ во всьомъ мірє подъ краснимъ знамєнємъ», навішав на «українську національну міліцію» усі мислимі та немислимі гріхи, зробивши спробу звинуватити її цілком та повністю не тільки у погромі як такому, але ще й у «систематичних убивствах» та «знищеннях євреїв». Що з того у пана проФФесора (с) вийшло, дивіться самі. Отже, під удари фанфар (с) Большой Мішіч та співи міліційних свистків на сцену виходить Хімка, щоб почати свою зворушливу розповідь [1]. Для зручності, усі цитати виділено курсивом:
«Відмінні від погрому як такого були систематичні убивства, вчинені кількома днями пізніше Німцями, можливо, навіть за директивним наказом Гітлера. Німецький солдат айнзацгрупи Фелікс Ландау писав у своєму щоденнику 3 липня 1941 року, що він приймав участь у знищенні п’яти сотень «беззахисних людей, навіть, якщо вони були тільки Євреями» [2].
Після цього зворушливого вступу, власне, й починається епізод, якому й присвячено цей мій пост. Не зважаючи на те, що розбір та коментарі цього епізоду мало у чому відрізняються від звичної манери пана Хімки, цього разу проФФесор (с) виявився настільки люб’язним, що навіть зглянувся, аби надати на суд громадськості максимально повну цитату з розповіді свого чергового свідка на ім’я Едвард Спайсер. Цього свідка, за словами пана проФФесора (с), «спіймали у єврейському районі для знищення/екзекуції». Далі пряма мова Едварда Спайсера:

http://esgalar-teren.livejournal.com/14849.html#cutid1

Необхідні пояснення:
У зв'язку з глюком ЖЖ усі мої спроби зробити нормальний кат закінчилися тим, що кат перетворювався на посилання, яке вело на мій власний журнал. Тому, промучившись більш ніж півгодини і отримавши відповідну пораду від _vitaly, ставлю лінк на продовження статті у вигляді явного і неприкритого посилання на мій журнал. 


Споор

Битва за время на Украине продолжается

В Верховной раде зарегистрированы четыре проекта постановления об уточнении порядка исчисления времени на территории Украины. Их авторы Тарас Чорновил (депутатская группа "Реформы ради будущего"), Вадим Колесниченко ("Партия регионов"), Степан Давымука ("БЮТ-Батькивщина") и Анатолий Семинога (внефракционный) предлагают отменить принятое 20 сентября постановление Верховной рады об отмене практики перехода на зимнее и летнее время, устанавливающее на территории страны время второго часового пояса. Это решение уже вызвало протест со стороны депутатов Закарпатского и Ивано-Франковского областных советов, которые заявили, что время второго часового пояса является неестественным для граждан Украины, поскольку световой день для жителей западных регионов будет начинаться в 9 часов утра. Депутатов облсоветов поддержал и глава МЧС Виктор Балога, который не исключил, что постановление ВР от 20 сентября может быть обжаловано в судебном порядке.
Помимо отмены спорного решения Рады, в своих постановлениях народные депутаты предлагают различные варианты исчисления времени. Так, Семинога призывает вернуться к прежней практике перевода часов на летнее и зимнее время. Чорновил и Колесниченко — ввести зимнее время и оставить его. Давымука — установить разное время начала работы для людей, проживающих в разных регионах Украины — например, на востоке 8.00, в центре 9.00, в западных областях — 10.00.
Не дожидаясь решения Рады, в пятницу Ужгородский городской совет обязал горисполком рассмотреть вопрос об изменении режима работы городских предприятий и учреждений. В связи с тем, что нововведенное исчисление времени "не отвечает биологическому и географическому", горсовет предложил начинать рабочий день на час позже.
http://kommersant.ua/doc/1796770
А граждане Украины за какой вариант?

Немного неудобно.

ИМХО, украинский язык недостоин того, чтобы на нем писали посты больше половины экрана высотой.

ЗЫ. Я вообще не вижу применимости украинского языка шире, нежели общение между собой махровых рагулей. Ведь даже свидомые между собой говорят на русском, хотя над рагулями приподнялись совсем немного.
Merjan Jumbal

Наши воинственные предки

Когда речь заходит о мере, говорят о ее мирном и дружелюбном характере. Мол, древнерусская народность на Северо-Востоке возникала спокойно, без
кровавых схваток, первые города в мерянских землях – Ростов и Белоозеро – не имели укреплений, и значит – в отличие от находившейся в степном булгарском пограничье мордвы и от известных своими набегами беспокойных мари–черемисов - меря была народом тихим и не воинственным.
Однако, думая таким образом, мы становимся похожи на историка-славянофила Елпидифора Барсова, который, поскольку археологии XIX века еще не были известны мерянские поселения на берегах рек, всерьез решил, что меря боялась воды, и передвигалась только посуху. Многочисленные копья, дротики, стрелы, топоры и даже редкий европейский меч, найденные при раскопках на Сарском городище явно не были лишь украшениями стен богатых
домов.


Меч. X в. Сарское городище.
     
Как отмечал в 1975 г. историк и археолог Андрей Леонтьев, только силой дружин мери можно объяснить сохранение мерянской автономии в Древнерусском государстве в IX - XI вв.
Повесть временных лет, древнейшая русская летопись, о начале русской истории ясно говорит – во второй половине IX в. варягов, бравших дань на словенах, кривичах, чуди и мере, изгнали совместные военные силы жителей наших лесных и озерных краев.

Collapse )
Мандрiвник

Как россияне чемпионат по боксу пропили

Леонид Мехонцев, отец и тренер российского боксера Егора Мехонцева, назвал причиной неудачного выступления сборной России на чемпионате мира запой главного тренера команды Николая Хромова. "Хромов и его собутыльники как приехали, так и начали - уже неделю в запое!" - сказал Мехонцев в интервью изданию vRINGe.com.

Мехонцев сделал свое заявление вскоре после поражения сына в полуфинале чемпионата мира от кубинца Хулио ла Круса. Тренер сказал, что на чемпионате мира происходит "черт знает что", а выступление сборной России назвал провалом.

"Как солдаты могут воевать, когда генерал в запое?!" - сказал Мехонцев-старший, добавив, что бокс, которому учит Хромов, примитивен. "Когда приедем в Россию, я сделаю пресс-конференцию, я всем все расскажу! Я не позволю списать всю вину на наших ребят!" - пообещал тренер.


pic#8По умолчанию

Есть дурики в русских селеньях.

ИЛИ ВСРАМСЯ НО НЕ СДАМСЯ.

Казалось бы, когда тебя макнули рожей в твоё же собственное дерьмо, так тихонько ползи себе в свой голубятник и не вякай оттуда какое-то время. Ну чтобы твою глупость забыли. Но некоторым никак неймётся. Всё им доказательства подавай. Оне уже пытались доказать, что материалы процесса в Нюрнберге были изданы только на английском языке. Получили. Мало, ещё хочут.

Вот, почитайте т.н. реплику героя "О природной тупости исконников":
ты можешь хоть чем то подтвердить свое заявление что в любой крупной библиотеке есть полная бумажная копия материалов процесса? или как обычно, . Дурачок, ты думал что это найти невозможно? Ну ты бы и не нашёл.

Для особо тупых даю список книг Центральной библиотеки стольного города Берлина с полным содержанием материалов Нюрнбергского процесса (для дебилов: Берлин находится в Германии и говорят там преимущественно на немецком языке)
http://stabikat.de/CHARSET=ISO-8859-1/DB=1/LNG=DU/CMD?ACT=SRCHA&IKT=1016&SRT=YOP&TRM=Der+Proze%DF+gegen+die+Hauptkriegsverbrecher+vor+dem+Internationalen+Milit%E4rgerichtshof+N%FCrnberg

Если мало, они закажут из Центрального библиотечного коллектора. Но нужно зарегестрироваться. Адрес:
Unter den Linden 8
10117 Berlin - это в центре.
Тел. +49 30 266-433522/-433666 Там, кстати говорят по-английски. Я только что звонил.
Я так понимаю что уважаемый оппонент, zn_org, и на этом не успокоится. Ну что ж, член флаг ему в руки.

P.S. Попробую объяснить почему в СССР не были полностью изданы материалы процесса. А чтобы каждая мразь могла сказать А ты почитай материалы Нюрнбергского процесса - узнаешь! . А материалов-то и нету!

P.P.S. Чтобы дурость каждого видно было, выделю:
Логика дебила: Вопрос Марку "ты можешь хоть чем то подтвердить свое заявление что в любой крупной библиотеке есть полная бумажная копия материалов процесса? или как обычно"

Ответ Марка "Для особо тупых даю список книг Центральной библиотеки стольного города Берлина"

Вывод: По Марковой логике выходит, все крупные библиотеки это "Центральная библиотека стольного города Берлина"

Все свидомые дружно аплодируют такому выводу и делают свой: "О природной тупости исконников" АПЛОДИРУЮ СТОЯ
i am

Шоу маст гоу он!

На протяжении двадцати лет Украина деградировала, а не развивалась, — об этом в ходе пресс-конференции заявил заместитель министра экономики Украины Валерий Мунтиян.

И это при том, отмечает эксперт, что двадцать лет назад потенциал Украины по оценкам мировых экспертов был даже больше, чем Российской федерации. Поэтому сегодня перед министерством стоит задача оценить необходимость вступления Украины в Таможенный союз и разработать возможные механизмы этого процесса. «Так, как мы работали, нам уже не жить. Необходимо заниматься реальной экономикой, а не виртуальной», - считает эксперт.

http://from-ua.com/news/c6cdb38f185e2.html



«Наверное, нам нужно искать путь, где мы не иронизировать будем над собой, а там, где мы сможем достигать ощутимых результатов, и не в сорокалетней перспективе, а в ближайшие два три года. Нужно принимать решение, опираясь на рациональные показатели. И если мы видим, что экономическая наука нам говорит, что сотрудничество с Таможенным союзом позволяет Украине получит реальные экономические преимущества в течении двух-трех лет, наверное, к этому пути как минимум нужно присмотреться», - резюмировал Лукьянов.

http://from-ua.com/news/394f37f90f3f7.html
шафа
  • libukr

Новая книга об Иване Франко и славяноведении

20 октября, четверг. 16.00. Читальный зал Библиотеки украинской литературы в Москве

Представляем новое издание БУЛ (отдел истории украинской книги) — работу сотрудников Института славяноведения РАН доктора филологических наук Ю. Лабынцева, кандидата филологических наук Л. Щавинской «Славяноведческое наследие Ивана Франко».

Наш адрес: ст. метро "Рижская", ул. Трифоновская, 61
Вход с стороны ул. Гиляровского.
Телефон для справок: (495) 631-4095
Сайт www.mosbul.ru
Тризуб

(no subject)

У Партії регіонів виступають за введення в Україні "компромісного" часового обліку.

Таким чином лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов прокоментував пропозицію спікера Володимира Литвина про необхідність повернутися до зимового часу.

За словами Єфремова, якщо рішення не переходити на зимовий час не влаштовує Захід України, то протилежне рішення завдасть незручностей Сходу країни.

"Якщо на сьогоднішній день незручно на західних територіях, тому що там сонце сходить пізніше, ніж на Сході, то зворотне рішення призведе до того, що на Сході о 4 дня наступатиме ніч", - сказав він.

На запитання, чи погоджується Партія регіонів із ідеєю введення "регіонального часу", Єфремов відповів:

"Треба знайти компромісний час, який влаштує і одну, й іншу сторону, щоб не постраждало населення ні на Заході, ані на Сході".

http://www.pravda.com.ua/news/2011/10/17/6676870/

Вот мне интересно, как он себе это представляет? Хотя, если не ошибаюсь, Чавес как-то решил, что Венесуэла должна по своему собственному времени жить и перевел стрелки часов на полчаса...

холопский менталитет

Свидомый парень
описыает как какая то хамка вела себя в магазине. Если бы она говорила по-английски - к ней не было бы вопросов, уверяю вас... Её бы понимали и общались "как надо".

Однако, здесь интересен совершенно другой аспект:

Случилась какая-то хамка. Ну бывает. Есть несколько путей решения проблемы хамки
1. послать хамку, отказашись от её денег
2. унять хамку и заставить её соблюдать порядок и объяснить хамке необходимость уважать местные обычай (и пусть хамка больше не призжает и не привозит свои копейки).
3. обслуживать хамку, а потом придя домой излить в жжешечке свою ненависть и злобу. Готовясь завтра пойти на работу и снова, как и вчера обслуживать хамку.

надеюсь, не стоит объяснять какой выбор сделают свидомые?
их не заставляют пресмыкаться - они сами перед всеми пресмыкаются и считают это нормой, будучи по-сути не способны защить прицыпи и нормы, за копейку готовые промолчать. (более того, часто считая такое молчание признаком Цивилизованного Человека).

И эти люди изучаю возможности совместных союзов с нами... Думают, не всупить ли в ТС...
Чтобы делать что?
По всегдашней природе своей пресмыкаться и копить, копить ненависть, передавая её своим детям?

Я считаю, что объединение с украинцами невозможно. Объединяться можно только с русскими, лишёнными этого чудовищного холопского комплекса.
Апельсин

Пичялька

В этой коммуне есть несколько клоунов, которые очень любят найти какой-нить высер про Россию, написаный каким-нибудь поцем, и потом бегать с ним, размахивая и ощущая неибическую пэрэмогу. Такое поведение, вообще-то, характеризует весьма отсталых и ограниченных личностей (коими, впрочем, являются процентов 98% местных свидомых хахлов (даже таких расовых, как онолитег, шмаровоз и поэтесса) - сказывается 800 летнее рабство).

Ведь любой нормальный мыслящий человек понимает, что в любой стране мира как минимум процентов 80-90 населения - тупое быдло. Были эксперименты по построению нового человека, но они, пока что, нигде не увенчались успехом. Так что - маемо тэ що маемо.

Это всё была прелюдия. А теперь - воспользуемся методом братьев наших меньших.

Вот что пишет украинка с большим стажем:

я украинка, выросла и живу здесь 41 год, очень хочу уехать. Согласна на все 100 по поводу хамства и быдлячества. Нет практически ни дня, чтобы тебе не испортили настроение, особенно кабинетный планктон в разных инстанциях - девушка (жэншина) вы шо, не видите, шо я занята (трепней по телефону с мамой-дочкой-кумой-подругой), подождите. Такое впечатление, что народ друг друга ненавидит лютой ненавистью. Не хочу, чтобы мои дети здесь жили. Уеду.

И чуть ниже:

Об нашей бюрократии, коррупции, хамстве, свинстве (хотя не будем милых хрюшек обижать) можно долго говорить. Но разговорами, к сожалению, не изменить ситуацию. и почему-то мне кажется, что тут даже совок ни при чем - менталитет у народа такой.

Что скажете, уважаемое панове? Клевета, или все так и есть?
Мандрiвник

Янукович транзитом на Кубу

Но скорее всего, как  сообщают поинформированные источники, Янукович ликвидирует поездку в Брюссель. Испугался ударов по почкам. Он поедет с шестидневным визитом в страны Латинской Америки. Опечалил меня. А мы с ребятами из СУМ готовились организовать ему в Брюсселе перед парламентом "теплый" прием.  Я с таким вдохновением писал слоган "Спасибо жителям Донбасса за президента-пидораса".  Много других плакатов. Планировалось, что кодню визита в Брюссель Януковича, в Бельгию приедут украинцы из Голландии, Германии, Франции, чтобы тоже выразить украинскому президенту свое ФЭ. Ах какой облом.  (((((
pic#8По умолчанию

Так імітуємо тупість чи ні, панове споконвічні?

MR. COUNSELLOR SMIRNOV:
"Я росіянин, я розумію зміст українського тексту, але переклад може бути, можливо, не зовсім коректним у кожній деталі".
Матеріали Нюрнберзького трибуналу. Том 7, стор 503.

Всього 66 років пройшло з того часу, трохи більше ніж два покоління, а як отупів російський народ. Вже й український текст вони подужати не можуть.
Всього тільки дев'яносто слів, не можуть осилити. Шкода мені їх.
2
  • usenich

В Одесі побили журналістку - за "неповагу до російської мови"

Одеську журналістку Віру ГРУЗОВУ побив 16 жовтня блогер Всеволод НЕПОГОДІН (vaha_fontan).

Про це повідомив сам В. НЕПОГОДІН на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук», а В.ГРУЗОВА підтвердила цю інформацію на своїй сторінці.

Як написала В.ГРУЗОВА: «Я прийшла на виставку до галереї Маркоff, на вході мене зустрів Сєва НЕПОГОДІН і наїздами, і претензіями, і матом - двічі ударив мене по нозі. Світ не без виродків, але я у шоці трохи. Що робити, йти на курси самооборони?».

В.ГРУЗОВА повідомила колег, що раніше одержувала погрози від В.НЕПОГОДІНА через Інтернет. Погрози були викликані її публікаціями у соцмережах і, зокрема, нешанобливим, з погляду блогера, ставленням до російської мови.

Крім того, В.ГРУЗОВА є активісткою організації "Демократичний альянс" і ініціатором багатьох патріотичних акцій в Одесі, і її активність також не подобалася В.НЕПОГОДІНУ.

Після того, як В.ГРУЗОВА звернулася до міліції із заявою про побиття, В.НЕПОГОДІН розповсюдив в Інтернеті заяву, в якій пояснює свої дії стосовно журналістки захистом російської мови.

"Пара легких стусанів … - це не побиття, а відповідь на зухвалі випади на мою адресу, що паплюжать честь і гідність. Прихильники шароварщини думали, що російські літератори не здатні постояти за себе і далі терпітимуть хамство на свою адресу. Я не вважаю негожим видати пару стусанів людині, яка називала у мережі МОЙ ВЕЛИКИЙ МОГУЧИЙ РУССКИЙ ЯЗЫК «поганою москальською мовою», - пише В.НЕПОГОДІН.

У секторі зв`язків із громадськістю Управління МВС України в Одесі УНІАН підтвердили, що В.ГРУЗОВА подала заяву про напад на неї в одне з відділень міліції Приморського РВВС Одеси.

Водночас у міліції уточнили, що заява розглядатиметься як звичні хуліганські дії без урахування професійної діяльності В.ГРУЗОВОЇ, оскільки у своїй заяві вона не вказала ЗМІ, в якому в даний момент працює.

Источник

Полицаи ОУН и погромы во Львове 1941 г.


друзья,
Тут некоторые свидомые что есть сил пытаются опровергнуть выводы канадского профессора Ивана-Павло Химки о том, что известные еврейские погромы во Львове летом 1941 г. организовала ОУН (Б).  И напрасно. Мало того, что сохранились десятки свидетельств очевидцев и жертв погромов, которые говорят, что эти акции (в ходе которых было убито около 6000 человек)  устроила оуновская милиция вместе с немцами.  Но так ведь есть еще и фото, и кинопленки, и там эти оуновские полицаи хорошо видны. И кроме того, на одном очень известном фото из Львова летом 1941 г. историкам удалось персонально опознать кое-кого из оуновских полицаев - погромщиков:


Marvin
  • _vitaly

Модераторское объявление

С момента публикации данного поста и до 31 октября включительно правила 1, 2, 6, 7, 9, 10, 11, 13 и 14 не действуют. После завершения эксперимента будет обсуждаться вопрос о полной отмене данных пунктов правил.

По остальным пунктам правил (3,4,5,8,12,15,16) в указанный период будут выноситься условные наказания (кроме случаев, когда обе стороны будут согласны с реальным наказанием).

Посмотрим, кто на самом деле пришел сюда ради цивилизованного диалога, а кто - покидаться аргументами уровня "ты - хуй".

Высказать уверенность в том, что в отсутствие кнута ваша партия окажется культурнее оппонентов, можно в аналогичном укррусмодовском посте, а тут каменты отключаются, дабы не множить сущности.

Персонально для Угліча оригінал тексту свідчення Рузі Ваґнер

Оригінал тексту свідчення Рузі Ваґнер складається з 24 листків машинопису. Частина машинопису, що стосується львівського погрому, займає листки 1-7, а решта тексту описує подальший розвиток подій. Тут публікується частина про львівський погром, без жодних пропусків, у перекладі Івана Сварника з польськомовного оригіналу8.
Collapse )
Це були дні й ночі жахливої тривоги. Мало хто спав у помешканні, ховалися по пивницях, горищах і т. п., і вже тоді почали влаштовувати криївки-схрони. Того вівторка і я опинилася у великій небезпеці, що далі опишу детальніше. Я жила з усією своєю родиною по вул. Замарстинівській, безпосередньо біля в’язниці на цій вулиці. Від самого ранку того пам’ятного дня почали долинати чутки про виловлення євреїв «до трупів». З кам’яниці ніхто не зважився висунути носа за браму, адже був день українського свята, і заповідали несподіванки. Та особливі побоювання стосувалися чоловіків. На 1 поверсі (сучасний 2 поверх. – І.С.) в одної з винаймачок нашої кам’яниці ми виявили дуже щасливе розміщення помешкання. З кухні вели дуже вузькі двері до туалету, який з боку ґанку взагалі майже не було видно. Ці двері замаскували, пересунувши креденс, і таким чином сконструювали криївку для чоловіків. Оскільки ми мешкали на партері, то боялися залишатись у помешканні. Уся родина зібралася у згаданої сусідки, а я залишилася на ґанку й партері, щоб у разі небезпеки дати знак сестрі, яка чергувала на ґанку ІІ поверху, щоб чоловіки сховалися в туалеті. (Їх було кільканадцятеро осіб, і вони не могли весь час сидіти в цій криївці). Звісно, ми не чекали, що й жінкам загрожує небезпека.
Була година 11-та перед полуднем. Сказали, що українці ведуть вулицею колони єврейських чоловіків і жінок. Однак ми не усвідомлювали того, що відбувається. Несподівано в брамі з’явився якийсь підліток з обличчям бандита. З міною, сповненою сарказмом і ненавистю, він сказав мені й сусідці, з якою я стояла на ґанку: «Ходіть-но панянки трохи попрацювати». В мене стало серце, нас візьмуть до трупів. Однак без слова прохання чи опору я пішла за ним, втішена, що на ІІ поверсі побачили, що діється, і встигнуть сховатися.
Щойно я вийшла з брами нашої кам’яниці, як мене оточила зграя вуличників. Усе ще не розуміючи ситуації, я йшла під штурханами й поштовхами у бік казарм. Перед казармами стояла шеренга чоловіків, жінок і дітвори – міське шумовиння. Перш, ніж я окинула поглядом усю картину, мене засліпив удар в обличчя. Дикі крики й вереск, хтось ухопив мене за волосся, мене кидали, мов м’яч, із рук до рук, я потрапила у ворота казарми, а звідти завдяки штурханам і копнякам, вилетіла, мов стріла з пращі, на подвір’я. Спантеличена й наполовину непритомна від болю, я, однак, інстинктивно відчула, що найбезпечніше буде якнайшвидше відійти від входу й узятися до роботи. Отож, використавши момент, коли мої кати зустрічали наступну жертву, я вихопилася на середину подвір’я, яке вже заповнили сотні чоловіків, жінок і дітей. «Що тут треба робити?» – спитала я в найближчої товаришки по недолі. «Прошу не розмовляти, – відповіла запитана, – прошу нахилитися й збирати руками пісок у купку, бо як якийсь підліток побачить, що пані цього не робить, то пані наразиться на дальше знущання і биття». Мені не треба було інших пояснень. Я зрозуміла. Я боялася роботи з трупами, натомість зіткнулася з чимось значно гіршим. Не робота була метою, задля якої сюди збирали чимраз більше нещасних жертв. Я пригадала собі оповіді з часів погромів Хмельницького. І тепер зрозуміла, що нині я і мої нещасні товариші недолі стали жертвою такого погрому.
Collapse )
Зімлілих жінок і старців, що майже без дихання лежали на землі, ще зопалу товкли палицями, копали й волочили по землі. Орда, шаленіючи, шукала все нових емоцій. Зі скалічених посинілих тіл здирали одяг, не дивлячись, чоловік це чи жінка. Ми, хто вже пережили це чистилище, нахильцем гарячково змітали руками пісок з подвір’я і з жахом дивилися на ці сцени, а кров холола нам у жилах. Коли ж ненаситні кати здерли увесь одяг із якоїсь жінки й палицями безжалісно періщили голе тіло, то німецькі солдати, які проходили подвір’ям, яких ми просили втрутитися, відповіли: «Das ist die Rache der Ukrainer»9 тоном, сповненим схвалення цих дій. Вони проходили з виразом панів і фотографували голих жінок, яких катували: «Das wird in St?rmer sein»10, тішилися, що їхні земляки зможуть побачити дії своїх чоловіків і синів, які воюють для блага людства.
За кілька годин нашої праці, впродовж яких приводили все нові жертви, подвір’я було виметене, як мармурова підлога. Нам наказали стати під стінами мурів, що оточували подвір’я. Ми відчували, що наближається наша остання мить.
- Тепер нас розстріляють, – пробіг тривожний, розпачливий шепіт серед маси, що тремтіла. Мені в ту мить це було байдуже, але багато хто з-посеред нас, навіть чоловіки, почали переплітати свої зойки від болю з плачем і жалем за життям, яке їм доведеться втратити такими молодими, за своєю родиною, якої вже не побачать. Я намагалася переконати їх, що все одно, загинуть вони нині чи завтра, адже нинішні події це лише початок того, що буде. Та вони навіть не розуміли моїх слів. Усі інстинктивно пхалися назад, сподіваючись, що куля не досягне так далеко, і його може заступити тіло того, хто стоїть перед ним. Я стояла з самого переду. Після того всього, що я побачила раніше, я відчувала страшенну апатію й не бажала далі жити. Крім того, я була дуже ослаблена й не могла витримати жахливого смороду крові, що зашкарубла на відкритих ранах.
Якоїсь миті я відчула якесь полегшення і втратила відчуття реальності. Це тривало частку секунди. Хтось, хто стояв побіч мене, бачачи, що я млію, підтримав мене й опритомнив словами: «Нехай пані сяде, бо пані мліє». Я сіла на землю, шкодуючи, що мені перервали блаженну мить непритомності. Побита маса зганьблених і переслідуваних людей стежила тепер за кожним рухом призвідців погрому, напружено очікуючи подальшого ходу подій. Але вони чомусь не поспішали покінчити з нами. Нестриманій голоті не вистарчала наша кров і пониження. Вони бажали здобути з цієї забави матеріальнішу користь.
Перед тремтячою скатованою масою нещасних жертв стали проститутки зі своїми фаґасами і, як володарки, наказали нам скидати з себе взуття чи інші частини гардеробу, які їм припали до подоби. Потім нам наказали віддати наші документи, особливо совєтські паспорти.
Один із бандитів оголосив, що як у когось із нас знайдуть якісь гроші, персні чи інші коштовності, то нам біда. Негідник навіть не сподівався, який багатий результат дасть це його нице розпорядження. З усіх сторін на середину подвір’я почали викидати 50 і 100-рублеві банкноти, перстінці, годинники й різні інші коштовності. Викидали далеко від себе, аби, боронь Боже, «володарі нашого життя і смерті», 15-літні шмаркачі, не зауважили, від кого походять дані предмети.
Хто цього не бачив, не повірить, що тисячі рублів у банкнотах і золоті валялися по землі, а герої дня жадібно збирали наше майно.
(Зазначу, що в записаних тут спогадах немає ані крихти перебільшення, а навпаки, я не в стані змалювати те, що бачили тоді мої очі й чули вуха).
Описую події у Львові, але порівняно з пізнішими відомостями, що надходили з інших більших чи менших місцевостей, вони були всюди ідентичними, бо здійснювалися за наперед усталеною програмою й виконувалися тим самим «загоном смерті», який всюди за допомогою місцевого шумовиння давав свої гастролі, щоразу залишаючи такі ж криваві жнива. Я також піддалася загальному психозові, відкинула далеко від себе значну суму грошей і біжутерію, які мала при собі. Признаюся, що мені навіть шкода було цього вчинку, не тому, що мені жаль було грошей, а тому, що мені здалося дурним, що цілком байдужа щодо смерті, якої сподівалася, я злякалася безсовісної погрози негідника. Тим часом наближався вечір, і почали перемовлятися, що нас мають випустити. Вечірня прохолода трохи освіжила мене, отож я встала і роззирнулася. У натовпі я побачила закривавлене й посиніле обличчя моєї сусідки з партеру п. Кікенес.
Collapse )
Доля бажала, щоб і вона мала при собі коштовності матусі й гроші, які Маруля повісила їй у торбинці на шиї. Бідолашна, почувши, що нас мають випустити, дуже журилася втратою цього майна. Я, звісно, втішала її, а потім вижебрала десь трохи води в жменю, щоб змочити її губи, зашкарублі від крові.
Тим часом на подвір’ї запанувало пожвавлення, зросла надія, що чутки про наше звільнення є правдивими. Уже формувалися пари, і перша колона вийшла з подвір’я. Тут і там лежали трупи дідів і бабусь, які не витримали тортур, і тих, хто згасав внаслідок отриманих ран. На жаль, ніхто про них не турбувався.
Ще не певні, чи нас випускають, чи переводять деінде, ми вишикувалися в шеренгу й за мить вийшли на вулицю. Кілька кроків, і ми були вдома.
Увесь день зойки й крики… …на думку, що ми серед тих нещасних11.
Наступного дня ми довідалися, що погром одночасно відбувався у всьому місті, з тою різницею, що люди, яких забрали на Лонцького чи до Бриґідок, уже не побачили світу. Поза тим із помешкань пограбували все, що лише вдалося, а чого не можна було забрати, озвірілі типи нищили чи навіть підпалювали на місці. Сліди цього вандалізму було видно й у нашій кам’яниці.
Це було перше, що ми пережили після здобуття Львова німцями.
Archiwum Zydowskiego Instytutu Historycznego, «Relacje. Zeznania ocalalych
Zydow», sygn. 301/442, l. 1-7.
Collapse )

-------------

Скажить, де Рузя Вагенер ідентификує погромщиків, як українськую міліцію?
Мабуть тому Хімка не наважився на неї посілатись в своєй статті ? Крім маленького уривочку: "Роза Вагнер говорила, що вона навіть бачила повій з сутенерами, які реквізували/відбирали взуття та інші предмети одягу від Єврейських жінок [67]. Жертв обирали випадково, поки [лише за те що ?] вони були Євреями. Роза Ваґнер та сусід були затримані/арештовані підлітком просто за те, що вони разом були на ґанку будівлі поблизу Замарстинівської вуличної в’язниці. Шістнадцятирічну сестру [Рози] Ваґнер також забрали [68].". Чому Хімка проігнорував її свідчення? Ці свідчення були написані у 1946 р. та зберегаються у Єврейскому інстітуті історії у Кракові. Замість того, Хімка пише якусь безглузду статью в який вигадує, що Рузі Вагнер не знала про те, що погромники були з української міліціі. Треба ж таке! Якби їй Хімка розповів, то вона тоді змінила свої свдчення?!
 

УГлічу та його спілкуванню з "гуру" присвячується

Щойно усіма нами улюблений УГліч вивалив чергову сенсацію, мовляв:
"напрасно тут всякіє свідомиє питаются опровєрґнуть Хімку, коґда всьо давним-давно доказано нє только докУмєнтамі, но і фотоґрафіями".

Що ж, прийшов час трохи докладніше зупинитися на цих самих фотографіях, на яких "оуновскіє поліцаі хорошо відни".

Наш дорогий УГліч для своїх "викриттів" не придумав нічого краще, як знову повернутися до старого доброго Хімки та його чергової роботи "Достовірність свідчення: реляція Рузі Ваґнер про львівський погром влітку 1941 р." (тут і далі - "Достовірність свідчення"), щоб видерти з неї черговий, як УГлічу здається, "викривальний" шматок. 
Усі чергові та наполегливі поради піти й, нарешті, почитати оті свідчення Рузі Ваґнер, а, разом з ними, і взагалі свого улюбленого канадійського гуру, бурсак-у-капелюсі у черговий раз пропустив повз своїх скритих капелюхом вух. А даремно. Бо дізнався б дуже багато цікавого.
Самих свідчень Рузі Ваґнер у цьому пості я торкатися не буду (це Оксанин хліб), а от про фото давайте поговоримо. Про фото та ще про тих істориків, яким "удалось пєрсонально опознать кое-кого из оуновских полицаев - погромщиков" (с) УГліч.

Для зручності пояснюю, що усі цитати виділені мною жирнким та курсивом, а всі Хімкині посилання на джерела даються мною у круглих дужках, аби не виникало плутаними з посиланнями, власне, моїми.

Якби УГліч перечитав чергову роботу свого "гуру" під назвою "Достовірність свідчення", він обов'язково помітив би, що істориків, яким "удалось пєрсонально опознать кое-кого из оуновских полицаев - погромщиков" у роботі Хімки налічується аж одна штука (не рахуючи самого Хімки, звичайно ж :) Що Хімка упізнає на будь-якій фотографії будь-якого погрому у будь-кому члена ОУН (б)-української міліції у мене немає навіть і тіні сумніву, але мова зараз не про Хімку :).
Цього одного історика звуть Jeffrey Burds (у Хімкіному перекладі транскрибується як Джеффрі Бурдс).  
Якби УГліч взагалі читав ті статті, шматки з яких він з періодичністю 1-2 штуки на добу викладає тут на огляд широкому загалу, він не зміг би не помітити, що посилання на долідження Джеффрі Бурдса зустрічаються у Хімки не тільки у роботі "Достовірність свідчення", а ще й у іншій, так особливо улюбленій УГлічем та усіма нами статті "The Lviv Pogrom of 1941" (тут і далі - "Львівський погром 1941 р.").
На сторінці 19 вказаної статті Хімка про Джеффрі Бурдса наступне [1]:

Collapse )




thinking, sadness
  • proben

О психипатологиях

Поначалу, я думал, что мне показалось. Затем, начал удивляться. Позднее, задумался. В конце концов, сделал выводы.

Наверняка, многие замечали особое систематическое смакование некоторыми исконниками (подчеркиваю, не всеми) темы Collapse )