Колыванова Мария Афанасьевна (oksana107) wrote in ukrainerussia,
Колыванова Мария Афанасьевна
oksana107
ukrainerussia

для Углича, котрий не розуміє різниці між Українською Народною Міліцією та

Українською допоміжньою поліцією. А тако ж для Новоросса, которий не розуміє різниці між УПА и ОУН.

А ще про те, як на базі УНМ створювалось УПА. До відома Угліча...Омельян Грабець "Батько", саме и створював на Рівенщині бойові загони для збройного опору німцям. Ну і в загалі, в рамках підготовки до свята Св.Покрови.




















3.4. Формування Української народної міліції та мережі підпільних офіцерських курсів (липень-листопад 1941 р.)

Досліджуючи питання, пов’язані з утворенням відділів Української народної міліції, передусім слід зазначити, що ця воєнізована структура не є прямою попередницею Української допоміжної поліції. Якщо остання формувалась з добровольців (часто з військовополонених червоноармійців) німецькою окупаційною адміністрацією за незначної участі (або взагалі без участі) українських політичних партій і груп, то перша навпаки формувалась з ініціативи ОУН(Б) при мовчазній згоді німецького війскового керівництва.

18 вересня 1941 р. на нараді в гітлера райхскомісар України Е.Кох заявив, що йому потрібна не якась ефемерна міліція, а 20-тисячний корпус поліції для пацифікації краю. З цього моменту в Україні розгорнулося формування поліційних відділів, а недовга історія Української народної міліції скінчилась. Більшість її відділів була розпущена й лише частина з них зуміла зберегти свою організаційну структуру, як допоміжна українська поліція.

14 листопада 1941 р. в наказі оперативним тиловим районом групи армії «Південь» наголошувалося, що «створювані з місцевих мешканців допоміжні підрозділи поліції та вартові команди в жодному разі не повинні мати ознаки будь-якого українського формування майбутнього, бо вони служать виключно німецький меті».

Остаточна ліквідація Народної міліції відбулася в середині листопада 1941 р. А вже 25 листопада з’явилася секретна директива німецької поліції безпеки №12/41, у якій йшлося про знищення членів ОУН(Б) «під виглядом грабіжників». Наслідком цієї директиви стало відкриття нового «сезону» своєрідного «полювання» на більш-менш відомих членів бандерівської Організації, які ще залишалися на свободі. Нацистські карателі, насамперед, арештовували і розстрілювали організаторів органів місцевого самоврядування та відділів Українскої Народної Міліції. До початку 1942 р. гітлерівці відправили до концтаборів 300, а знищили 15 керівних діячів революційної ОУН і 1500 рядових оунівців.

На початку жовтня 1941 р. на околиці Львова відбулась перша конференція ОУН(Б). У підсумковій постанові наголошувалося, що найближчим завданням Організації є: «пропагандивно-роз’яснювальна підготовка до активної боротьби з німецьким окупантом, розкриття німецьких планів поневолення і колонізації України; збір та магазинування (складування – І.П.) зброї; вишкіл нових провідних кадрів для визвольної боротьби».

Довголітня історія УВО й ОУН однозначно засвідчує той факт, що кожного разу, коли Організація оголошувала про перехід у підпілля, вона невдовзі розпочинала активну збройну боротьбу проти своїх противників. Не стала винятком і Німеччина. Однак у 1941 році в Україні точилася грандіозна війна. Тож традиційні для передвоєнної ОУН терористичні акції не могли повною мірою виправдати себе. Нові реалії вимагали масштабного протистояння Рейху, яке тісно пов’язувалося з навчанням грамотних військових кадрів і масовою воєнною підготовкою молоді. Тому, згідно з наказами Першої конференції ОУН(Б), Крайовий військовий штаб, який свого часу активно готував антирадянське повстання в західних областях, перейшов до організації сітки підпільних «старшинських і підстаршинських шкіл».

У Штабі створили два регіональні відділення – Рівенський крайовий війсковий штаб для північно-західних українських земель і Львівський крайовий військовий штаб для західних українських земель. Офіцерськи курси і школи організовувались або в повному підпіллі, або цілком легально, під виглядом інших навчальних установ. Через їхні стіни били зобов’язані пройти всі без винятку члени ОУН(Б). Найбільшою підготовчою базою для оунівців стала Школа війскових кадрів «Тигри», що діяла в Долинському районі сучасної Івано-Франківської області. У ній протягом 1941-42 рр. навчались три тисячі бойовиків, яки пізніше очолили загони УПА, військові штаби, повстанські розвід-служби.

Невиличка офіцерська школа ОУН(Б) під кодовою назвою «Холодний Яр» існувала в с. Колки на Волині. Взимку 1941-42 рр. у ній навчалося 30 курсантів, яким, крім усіх необхідних військових дисциплін, викладали історію України, географію та природознавство. Курсанти, окрім навчання, займалися ще й збиранням і складуванням зброї, амуніції, харчив. Комендантом Колківської школи був Д.Клячківський («Клим Савур»), майбутній командир УПА та УПА-Північ.

Одночасно з повноцінними війсковими школами бандерівці організовують у містах і селах Західної України таємні короткотермінові курси радистів і санітарів та польові вишкільні табори. Для прикладу – тільки на території двох повітів: Дубенського й Кременцького було організовано 15 вишкільних осередків для рядових бійців, у кожному з яких навчалось по 100 осіб.

Відомості про напівлегально діючи українські офіцерські школи і курси можна здобути із донесень радянських розвідувальних органів. У доповідній записці на ім’я М.Хрущова й Т.Строкача командир об’єднанних партизанських загонів Рівенської області І.Федоров писав: «Націоналісти використовують всі легальні можливості для підготовки своїх військових та бойових кадрів. Так в місті Луцьку організована школа підготовки війскових кадрів низових організацій, у який навчається до 600 осіб молодого віку 18-24 років. Курсанти одягнені в стару польську військову форму. Школа існує під виглядом підготовки сільськогосподарських працівників. Подібні школи існують в селах Лаврове і Пличанове Волинської області, по 100 чоловік у кожній. Школа у селі Шпанове біля Рівного налічує до 200 слухачів, серед яких є й дівчата. На початку квітня німці всі школи розігнали, а частину слухачів відправили до концтаборів за антинімецьку діяльність»
ЦДАГО України, ф. 1, оп.23, спр.527, арк..3 (фрагмент).

Загалом, восені 1941 р. на території західної України бандерівска вітка ОУН зуміла організувати 37 тільки офіцерських шкіл, курсів та польових вишкільних таборів. Багато з них були доволі солідними і налічували від 300 до 500 курсантів. (А.Кентій «Нарис історії ОУН 1941-42 рр.»)

Робота над організацією регулярних збройних сил показала, що ОУН(Б) на літо 1941 р. не мала достатньої кількості офіцерів і належного рівня матеріально-технічного забезпечення для того, щоб власними силами створити армію. Надії ж, які покладалися лідерами Революційного вермахту, виявились цілком марними. Керівництво окупаційних війск не сприяло утворенню «союзного з Німеччиною українського війська».

Джерело: Патриляк І. К. «Військова діяльність ОУН(б) у 1940 – 1942 рр.»– К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. – 598 с.

http://history.org.ua/LiberUA/Book/Patr/9.pdf
Subscribe

  • Разгром антимайдана в 2014 году

    20 февраля 2014 года в Черкасскую область въехала колонна автобусов, которая везла возвращавшихся из Киева крымчан. Однако благополучно доехать…

  • Всё на тему русского борща (борщ, харчо и шашлык)

    В этой статье я раскрываю не только тему русского борща, но и весь пищевой империализм русской нации. Я думаю, - это всем будет интересно.…

  • (no subject)

    Мы знаем, есть ещё семейки, Где наше хают и бранят, Где с умилением глядят На заграничные наклейки... А сало... русское едят!

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 27 comments

  • Разгром антимайдана в 2014 году

    20 февраля 2014 года в Черкасскую область въехала колонна автобусов, которая везла возвращавшихся из Киева крымчан. Однако благополучно доехать…

  • Всё на тему русского борща (борщ, харчо и шашлык)

    В этой статье я раскрываю не только тему русского борща, но и весь пищевой империализм русской нации. Я думаю, - это всем будет интересно.…

  • (no subject)

    Мы знаем, есть ещё семейки, Где наше хают и бранят, Где с умилением глядят На заграничные наклейки... А сало... русское едят!